Встановлення щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці


Пільги та компенсації працівникам надаються за роботу із шкідливими та важкими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці. Тільки на підставі лабораторних досліджень можна віднести робоче місце до категорії із шкідливими умовами праці.

Але винятки все ж є, окремі категорії працівників можуть претендувати на додаткову відпустку. Так відповідно до статті 76 Кодексу законів про працю України, ствтті 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці.

Право на таку відпустку, визначають за Додатком 2 Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці затвердженого постановою КМУ від 17.11.1997 №1290.

У Списку зазначено максимальну тривалість додаткової відпустки для відповідної професії, посади чи виду робіт, а конкретну тривалість відпустки встановлюють колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Порядком застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці затвердженого наказом Мінпраці від 30.01.1998 №16 визначено, що додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховують дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Облік часу, відпрацьованого у зазначених умовах, здійснюється власником або уповноважений ним орган.

Для визначення права на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці достатньо, щоб працівник працював не  менш ніж половину тривалості робочого дня в таких умовах і проведення атестації робочих місць не вимагається.