Наслідки невжиття заходів щодо протидії корупції


Об’єктом правопорушення, зокрема невжиття заходів щодо протидії корупції, є суспільні відносини, у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції пов’язані із здійсненням уповноваженими на те законом суб’єктами заходів щодо запобігання та протидії корупції.

Об’єктивна сторона проступку виражається у невжитті передбачених законом заходів у разі виявлення корупційного правопорушення (формальний склад) Вона характеризується бездіяльністю суб’єкта проступку щодо обов’язку для вжиття передбачених законом заходів у разі виявлення корупційного правопорушення.

У відповідності до Закону України «Про запобігання корупції» посадові і службові особи органів державної влади, посадові особи місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів, зобов'язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції.

Спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції згідно зазначеного Закону, як вже згадувалося, є органи Національної поліції, прокуратури, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро України, органи СБУ.

Склад правопорушення, передбаченого ст. 1729 КУпАП, є формальним: диспозицією не передбачено настання шкідливих наслідків у якості обов’язкового елемента об’єктивної сторони проступку.

Суб’єкт даного адміністративного правопорушення спеціальний.

Необхідно зазначити, що в усіх статтях розділу 13-А КУпАП (крім статті, що розглядається) є примітка, де чітко вказано, хто саме є суб’єктом кожного конкретного правопорушення. Таким чином, суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1729  КУпАП може бути:

1) посадова чи службова особа органу державної влади, його структурного підрозділу;

2) посадова особа місцевого самоврядування, структурного підрозділу органу місцевого самоврядування;

3) посадова особа юридичної особи публічного права, її структурного підрозділу, яка не зазначена в Законі України «Про запобігання корупції», але одержує заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету.

Чинне законодавство містить визначення посадової та службової особи органу державної влади.

Посадовими особами відповідно до Закону України «Про державну службу»  визнаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Таким чином, для цілей кваліфікації діяння, передбаченого ст. 1729 КУпАП, доцільно використовувати визначення, наведене у примітці до ст. 364 Кримінального кодексу України.

 Відповідно до нього службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування, як такої, якою є особа, що працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу України, а юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини прямого чи непрямого умислу.

Порушення ст. 1729 КУпАП тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При проваджені у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-9 КУпАП, участь прокурора у розгляді справи судом є обов’язковою.

Адміністративні стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст.172-9 КУпАП може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Матеріал підготовлено головним спеціалістом з питань протидії корупції управління Держпраці у Миколаївській області  М.М. Приходько