Рівність трудових прав громадян в Україні або реалізація жінки в бізнесі


Законодавством про працю в Україні передбачено рівність трудових прав громадян України. Зокрема, ст. 2-1 КЗпП України передбачено, що забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Додатково про рівність трудових прав громадян України йдеться в Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»

Так, ст.16 цього Закону передбачено, що призначення на державну службу та службу в органи місцевого самоврядування здійснюється з дотриманням представництва кандидатур кожної статі.

Дискримінація за ознакою  статі  при  прийнятті  на державну службу та службу в органи місцевого самоврядування і під час її проходження забороняється.

Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування  зобов'язані забезпечити рівний доступ громадян до державної служби та  служби в органах місцевого самоврядування відповідно до кваліфікації і професійної підготовки незалежно від статі претендента.

Формування кадрового резерву для заміщення посад державних службовців і посад в органах місцевого самоврядування, просування їх по службі здійснюється із забезпеченням рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків.

Крім того, відповідно до ст.17 цього Закону жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.

При цьому, роботодавець зобов'язаний:

створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;

забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати  трудову діяльність із сімейними обов'язками;

здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;

вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров'я умов праці;

вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.

Слід відзначити, що роботодавцям забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам,  за винятком специфічної  роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей,  вимагати  від осіб, які влаштовуються  на  роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

Окремо на законодавчому рівні закріплено, що у разі колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин до генеральної   угоди, галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів включаються положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків.

При цьому колективні угоди (договори) мають передбачати:

покладання обов'язків уповноваженого з ґендерних питань - радника  керівника підприємства установи  та організації, їх структурних  підрозділів  на одного з працівників на громадських засадах;

комплектування кадрами і просування працівників по роботі з дотриманням принципу надання переваги особі тієї статі,  щодо якої в них існує дисбаланс;

усунення нерівності за її наявності в оплаті праці жінок і чоловіків як у різних галузях господарства, так і в одній галузі на базі загального соціального нормативу оплати праці в  бюджетній та інших сферах, а також на основі  професійної  підготовки (перепідготовки) кадрів.

Разом з тим держава забезпечує жінкам і чоловікам рівні права та можливості у здійсненні підприємницької діяльності.

Як ми бачимо на законодавчому рівні заборонена дискримінація за ознаками статті, гендерної ідентичності, сімейного стану, сімейних обов’язків, що дає можливість жінкам отримати право на рівні умови з чоловіками при працевлаштуванні, визначенні розміру заробітної плати та інших умов роботи.

Не зважаючи на наявний захист в Україні трудових прав жінок, все ж існує прихована дискримінація за ознакою статі в корпоративному середовищі - факт, від якого не відхреститися при всьому бажанні. Менеджерами другого сорту традиційно вважаються жінки - особливо коли мова йде про управлінські позиції. Однак солідна частка топових світових компаній керується саме дамами, тому беручи з них приклад, все більше жінок обирають власний шлях в бізнесі, щоб не бути залежними від думки та уподобань роботодавця. Так, в останні роки багато жінок активно стали відкривати власну справу, вважаючи за краще власну підприємницьку діяльність а ніж робота за наймом. На сьогоднішній день жінки не гірше за чоловіків розбираються в інформаційних технологіях, реалізації перспективних проектів і секретах управління компанією.

За даними наведеними у звіті Global Entrepreneurship Monitor (GEM) 2016-17 Women’s Report минулого року 163 млн жінок у всьому світі почали займатися бізнесом. Власними компаніями керують 111 млн жінок.

Через стрімке зростання жіночого підприємництва, на 5% зменшився гендерний розрив між жінками та чоловіками.

Так, жінки розпочинають бізнес у 1,5 рази частіше, ніж чоловіки. Причому стартовий капітал жінок ушестеро менший за капітал чоловіків.

Завдяки жіночому підприємництву протягом 2007-2015 років створили майже 340 тис. робочих місць. Водночас втратили 1,2 млн місць у компаніях, що очолюють чоловіки (за матеріалами видання «Економічна правда»).

За статистикою ЮНЕСКО, сьогодні близько 25% підприємців – жінки. Пані успішно освоюють все більше спеціальностей у сфері послуг, туристичного бізнесу, реклами та засобів інформації. Дослідження, з цього питання показало, що чим більше у вищому керівництві фірми представлено жінок, тим вище її фінансовий успіх. Це не означає, що треба вибудовувати кадрову політику, віддаючи перевагу лише жіночій частини суспільства, однак такі дослідження дають можливість задуматися, чому так успішні жінки в бізнесі.

Можливо, не останнє значення мають природні, істинно жіночі якості, такі як турбота про домашнє вогнище своєї сім’ї, які жінка проявляє і по відношенню до своєї компанії. Жінки в бізнесі приймають рішення, не дозволяючи собі робити це поспіхом і необдумано. Вони не так схильні ризикувати, як чоловіки і менш здатні на виконання завдань, що вимагають швидкості. Для прийняття більш вірних стратегічних рішень, для додання належного значення кожної деталі, жіноча інтуїція виявляється незамінною. Для успіху жінки в бізнесі важлива і її природна здатність розбиратися в психології людей, пошук персоналу для бізнесу жінка здійснює самостійно, тому бізнес-леді завжди має заслужений авторитет серед людей, що працюють під її началом.

Однак, не варто забувати, що при всіх достоїнствах, властивих жіночій натурі, успіх жінки в бізнесі визначається не тільки цим. Безсумнівно, гідну освіту, досвід ведення аналогічної справи і професіоналізм повинні стояти на чолі кута.

Хочеться ще додати, що існуюче законодавче підгрунття визначає рівні права та можливості для кожної жінки в реалізації своїх трудових задумів, а вже шлях, який обере жінка, реалізуючи право на працю, залежіть від неї самої, чи-то робота за наймом, чи-то здійснення самостійної підприємницької діяльності.

Матеріал підготовлено:

відділом з питань додержання законодавства про працю,

зайнятість та інших нормативно-правових актів

управління Держпраці у Миколаївській області