Торгівля людьми – чи має місце в сучасному світі?


«Ніхто не повинен знаходитись у

рабстві або у підневільному стані;

рабство і работоргівля

забороняються в усіх її випадках»

Загальна декларація прав людини, стаття 4

Рабство має довгу й непривабливу історію. Починаючи від найдавніших цивілізацій Єгипту й Месопотамії, могутні народи поневолювали своїх слабших сусідів. Так було покладено початок одній із найсумніших повістей про людську несправедливість.

Якби років сто тому хтось сказав, що у XXI столітті знову виникне рабство, у це, мабуть, ніхто й не повірив би. Алє це явище є однією з ознак нашого часу.

Згідно зі статистикою Організації з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ), торгівля людьми вийшла на третє місце за прибутками у міжнародному злочинному світі. Перше і друге місця посідають торгівля зброєю і наркотиками. На сьогодні торгівля людьми дає мільйонні прибутки.

У пошуках кращої долі тисячі людей їдуть в інші країни. Експорт «живого товару» здійснюється в Туреччину, Італію, Іспанію, Німеччину, балканські і скандинавські країни, Угорщину, Чехію, Грецію, Росію, ОАЕ, Ізраїль, США.

Торгівля людьми - це злочин, жертвами якого можуть виявитися чоловіки, жінки, діти як з метою примусової праці, так і сексуальної експлуатації. За даними Міжнародної організації праці, 21 мільйон людей у всьому світі є жертвами примусової праці. Чоловіки, жінки та діти потрапляють до рук торговців людьми як в своїх країнах, так і за кордоном. При цьому страждають всі країни, будь то країна походження, транзиту або призначення.

За період з 1991 року по 2016 рік в Україні за даними Міжнародної організації з міграції (МОМ) від торгівлі людьми постраждало понад 120 000 українців.

Україна здебільшого була країною постачання або транзиту жертв торгівлі людьми, проте в сьогоднішніх умовах Україна є також країною призначення з високими ризиками внутрішньої експлуатації. Воєнний конфлікт, який вибухнув в Україні, як і в аналогічних ситуаціях в інших країнах, сприяє поширенню торгівлі людьми в різних її формах.

Складне матеріальне становище громадян спонукає їх до пошуків заробітку за межами України, де в міру своєї необізнаності вони теж можуть стати жертвами торгівлі людьми.

Жертвами цього злочину стають і жінки, і чоловіки, і діти, які потерпають від його різноманітних форм, серед яких примусова праця, сексуальна експлуатація, примусове жебрацтво, вилучення органів тощо.

За даними Групи експертів Ради Європи з питань боротьби з торгівлею людьми (ҐРЕТА), в Україні відбувається значне зростання кількості випадків торгівлі людьми з метою трудової експлуатації, починаючи з 2010 року. Основними галузями цієї експлуатації було будівництво, виробництво та сільське господарство.

Цікаво, що серед постраждалих від торгівлі людьми стали більше переважати чоловіки: у 2016 році – 463 жінки, 688 чоловіків, на відміну від 2004 року: 540 жінок, 86 чоловіків. Також змінився рівень освіти постраждалих: у 2007 році з неповною середньою освітою було 604 постраждалих, з вищою – 278, а у 2016 – відповідно: 77 та 269.

Як бачимо трудова експлуатація не робить виключень за статтю чи освітою, будь-яка особа, яка прагне поліпшити своє життя, може стати жертвою торгівлі людьми при працевлаштуванні на роботу, як в Україні, так і в інших країнах.

Щоб така біда оминула Ваші оселі при працевлаштуванні кожна особа повинна мати уявлення про свої права та пам’ятати, що трудова експлуатація або  експлуатація  праці  є протиправним  корисливим використанням праці іншої людини.

Однією з найпоширеніших форм трудової експлуатації людини є примусова праця. Термін «примусова праця»  вживається  у  міжнародних  та  вітчизняних нормативно-правових  актах  і  є  трохи  вужчим,  адже протиправна експлуатація праці може проявлятися не тільки у вигляді примусової праці, а й у формі залучення у боргову кабалу або втягнення у злочинну діяльність,  рабства  або  звичаїв,  подібних  до  рабства, підневільного стану, а також залучення до збройних конфліктів.  Слово  «примус»  має  значення  «зусилля над собою; зумовлена кимсь або чимсь необхідність діяти певним способом, незалежно від бажання...»

Безпосередньо примусова   праця розглядається   як будь-яка робота чи служба, що її вимагають від особи під загрозою покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.

Основними чинниками, що штовхають українця на шлях трудової міграції, є несприятлива економічна ситуація в Україні та низькі можливості в отриманні робочого місця з належною заробітною платою.

На сьогодні зафіксовано кілька шляхів трудової міграції українських громадян — самостійний пошук місця роботи за кордоном або використання послуг посередників. В Україні були запроваджені механізми ліцензування для всіх підприємницьких структур, які виступають посередниками у працевлаштуванні громадян України за кордоном. Таким механізмом держава прагне контролювати працевлаштування громадян України, намагаючись передбачити певний соціальний захист з боку іноземного роботодавця (звичайно, в рамках вимог законодавства країни призначення).

Проте навіть при виїзді на роботу за межі країни на законних підставах залишається високою небезпека опинитися в руках правопорушників, які діють за шахрайськими схемами з метою наживи.

Тому при працевлаштуванні за кордон пам'ятайте наступні рекомендації:

  1. Ніколи нікому у жодному разі, окрім офіційних службовців, не віддавайте свої ідентифікаційні документи! Завжди отримуйте та сплачуйте за свій закордонний паспорт, візи та проїзні документи самі. Це врятує Вас від боргової кабали та стане на перешкоді торгівцям людьми використати Ваші документи для вчинення інших злочинів.
  2. Обов'язково візьміть із собою копію внутрішнього та закордонного паспортів. В разі необхідності ці копії можуть спростити процедуру отримання документів на повернення в Україну.
  3. Ви можете отримати додаткову інформацію, зателефонувавши до громадських організацій, що протидіють торгівлі людьми в Україні.
  4. Переговори про працевлаштування за кордоном, навчання, туристичні подорожі чи шлюб не ведіть наодинці з агентом. Запросіть взяти участь у переговорах свою довірену особу, члена сім'ї чи близьку людину. Перевірте, чи має агент або фірма ліцензію на посередництво у працевлаштуванні за кордоном. Таку інформацію можна перевірити в Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.
  5. З метою працевлаштування за кордоном необхідно укласти трудовий договір зрозумілою для вас мовою. Такий договір оформляють у двох примірниках, один з яких залишається у Вас.

Заходи управління Держпраці у Миколаївській області в рамках роз`яснювальної кампанії щодо запобігання торгівлі людьми

При цьому у контракті повинні бути вказані: країна призначення;  ім’я та прізвище роботодавця; вид праці й умови праці; умови оплати; умови проживання; термін дії контракту.

  1. Якщо Ви їдете за кордон законно працювати, необхідно отримати робочу візу. Туристична або гостьова віза не дає права на роботу. Ви можете стикнутися з нелегальним становищем, експлуатацією та принизливою депортацією із країни.
  2. Термін законного перебування на території іноземної держави вказаний у візі. Не користуйтесь послугами незнайомців, які пропонують послуги щодо подовження цього терміну.
  3. Залиште своїм родичам та друзям декілька копій наступних документів: внутрішнього паспорту України, закордонного паспорту, візи, контракту, свідоцтва про народження, проїзних документів та фотографії. До того ж, повідомте їм телефонні номери свого роботодавця, своїх друзів за кордоном, консульства (посольства) України та місця потенційного проживання.
  4. Якщо за кордоном Ви потрапили у важку ситуацію, зверніться по допомогу до посольства або консульства України в країні перебування або зателефонуйте до Міністерства закордонних справ України.

    Заходи управління Держпраці у Миколаївській області в рамках роз`яснювальної кампанії щодо запобігання торгівлі людьми