Профілактика передачі ВІЛ/СНІДУ на робочих місцях.

01 грудня 2016

Виробниче середовище має бути безпечним і здоровим для всіх працівників задля запобігання передачі ВІЛ – інфекції на робочих місцях. Заходи, які слід уживати на робочих місцях з метою профілактики ВІЛ-інфекції поділяються на три категорії:  навчання та інформування щодо ВІЛ-інфекції; належні заходи з техніки безпеки; надання обладнання і приміщень для забезпечення безпеки.

Надання інформації та навчання дуже важливі, аби працівники могли захищати себе самих та інших від ВІЛ-інфекції. Підприємство повинно надавати всім працівникам точну й актуальну інформацію про шляхи передачі ВІЛ-інфекції та про способи, в які вони можуть максимально ефективно захиститися від неї, а також від інших захворювань, пов’язаних з ВІЛ, наприклад, від туберкульозу . Навчання, інструктаж з техніки безпеки, пов’язані з ВІЛ і СНІДом та всі належні вказівки на робочому місці мають надаватися у формі, зрозумілій та доступній всім, у тому числі нещодавно прийнятим на роботу чи недосвідченим, молодим, стажерам і учням.

Нещасні випадки, що вимагають надання першої допомоги, можуть статися на будь-якому робочому місці. Хоча ризик інфікування ВІЛ може бути низьким,  работодавці відповідають за забезпечення дотримання чинних нормативних актів і базових процедур щодо стандартних запобіжних заходів. Так, типові запобіжні заходи при контакті з  кров’ю  та біологічними рідинами застосовуються до всіх осіб незалежно від їхнього можливого ВІЛ-статусу. Медичні працівники повинні поводитися з кров’ю та біологічними рідинами всіх осіб як із можливим джерелом інфекції – незалежно від діагнозу чи ймовірного ризику.

Застосування загальних запобіжних заходів передбачає:

– ретельне поводження з гострими предметами (голками тощо) та їх утилізацію;

– миття рук перед виконанням медичної процедури та після неї;

– постійне використання захисних засобів (рукавички, спеціальний одяг і обладнання) або накладення пов’язок на ушкоджену шкіру з метою уникнення безпосереднього контакту з кров’ю  чи біологічними рідинами;

 – безпечне видалення відходів, забруднених біологічними рідинами та кров’ю;

– постійну дезінфекцію інструментів та іншого забрудненого обладнання;

– належне поводження із забрудненою білизною.

Застосування загальних запобіжних заходів зводить до мінімуму ризик передачі ВІЛ-інфекції, але не може запобігти травмам від уколів голками, що є  чинником професійного ризику для працівників охорони здоров’я.

Оскільки у разі нещасного випадку на виробництві будь-який працівник може контактувати з кров’ю, її продуктами або іншими біологічними рідинами організму, всі працівники (включно зі  стажерами, учнями та волонтерами) мусять пройти інформаційно-роз’яснювальний інструктаж і навчання щодо процедур інфекційного конторлю ВІЛ-інфекції.

Різні робочі місця можуть потребувати різних підходів.

Профілактичні заходи мають включати належні організаційні, технологічні та практичні заходи, вибір і забезпечення наявності засобів індивідуального захисту, залежно від ситуації, а  також постконтактна профілактика на предмет зниження до мінімуму ризику зараження ВІЛ-інфекцією, особливо у професіях із підвищеним ризиком, наприклад у галузі охорони здоров’я.