Ситуація щодо ВІЛ та СНІД в Україні

04 квітня 2017

Україна залишається лідером у Європі  за масштабами поширення ВІЛ-інфекції. За період 1987 – січень 2017рр. в Україні офіційно зареєстровано 298 785 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі  93662 випадки захворювання на СНІД та 41979 смертей  від захворювань, зумовлених СНІДом.  У січні 2017 року в Україні офіційно зареєстровано 1361 випадок ВІЛ-інфекції серед громадян України.

Південні регіони України, Дніпропетровська, Київська, Чернігівська, Донецька області  та м. Київ є територіями з високим рівнем поширеності ВІЛ, західні області – з низьким рівнем.

Більшість випадків інфікування ВІЛ в Україні сьогодні реєструються у молодих людей віком від 15 до 30 років. Майже половина оціночної кількості людей, які живуть з ВІЛ, не знає про свій ВІЛ-позитивний статус. Більше 50-ти % (55,6%-2016р.) осіб віком 15 років та старше виявляються вперше на 3 та 4 клінічних стадіях  ВІЛ – інфекції.

Шляхи інфікування ВІЛ осіб з уперше в житті встановленим діагнозом «ВІЛ-інфекція» серед громадян України       

Назва шляху інфікування січень 2017 року січень –грудень 2016 року 1987 – січень 2017 року
ВІЛ-інфіковані,  усього осіб 1361 17066 298 785
у тому числі інфіковані:
статевим шляхом 840 10 506 125 069
з них:
гомосексуальним 25 436 2 070
гетеросексуальним 815 10 070 122 999
парентеральним шляхом 299 3 732 118 273
з них у наслідок:

уведення наркотичних

речовин ін’єкційним шляхом

299 3728 118 187
переливання препаратів  або компонентів крові 0 1 26
інших медичних маніпуляцій 0 0 12
професійного інфікування 0 0 3
інших немедичних втручань 0 3 45
діти, народжені ВІЛ- інфікованими матерями* 221 2 808 50 054
шлях інфікування не визначено 1 20 5389

Поширення цієї хвороби, вірогідно, призведе до тяжких наслідків для населення та економіки країни. Якщо дозволити епідемії розвиватися її нинішніми темпами, вона матиме довготривалий та руйнівний вплив не лише на окремих людей, а й на суспільство в цілому.  СНІД став реалією життя у багатьох країнах, перешкоджаючи людському розвитку, обмежуючи право дітей і дорослих на здорове та продуктивне життя і знижуючи його рівень.

З огляду на те, що сьогодні не існує радикальних методів лікування, основна увага повинна  приділятися профілактиці, зосередженої на програмах зменшення шкоди (забезпечення безпеки донорської крові, забезпечення 100% тестування вагітних жінок на наявність антитіл до ВІЛ, забезпечення безпеки медичної допомоги населенню України і здійснення контролю над епідемічною ситуацією в країні), а також на  статевому вихованні  молоді.